Житомирська область

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Житомирська область — область на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. На півночі межує з Гомельською областю Білорусі, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України. Адміністративним центром є м. Житомир. Створена 22 вересня1937 року з західних районів Київської області.

Складається з 23 районів. Має 5 міст обласного значення (Бердичів, Житомир, Коростень, Малин, Новоград-Волинський), 7 міст районного значення (Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль, Чуднів), 43 селища міського типу; 1619 сільських населених пунктів.

 

Основні дані

Країна	Україна
Утворена	22 вересня 1937 року
Населення	1 243 923 (на 1.10.2016)
Площа	29832 км2
Обласний центр	Житомир

 

 

7 чудес Житомирщини

Свято-Василівський собор

Свято-Василівський собор в Овручі — діючий православний храм у місті Овручі (районний центр Житомирської області), цінна давня археологічна, історико-архітектурна і сакральна пам'ятка міста і регіону. Це один з найдавніших українських храмів з напівлегендарною понад 1000-літньою історією, що у теперішній час являє реконструкцію давньоруської церкви, здійснену на початку ХХ століття російським архітектором-творцем «неоросійського» стилю О. В. Щусєвим.

Розташований у середмісті Овруча за адресою: вул. Василівська, 2, м. Овруч (Житомирська область, Україна).

Нинішня Свято-Василівська церква в Овручі — результат реставрації 1907—1909 років, виконаної за проектом архітектора О.В.Щусєва.

Культову споруду виконано в первинних формах, проте завершення було помилково зроблено за типом чернігівських церков середини XIII століття, тобто зі зниженими арками.

Всі надійні древні частини руїн включені в нову кладку без змін. Купол, дві вежі й апсидипокриті свинцевими листами, головний дах — листовим залізом. Купол позолочений. Замість дерев'яних (як за давнини) були встановлені залізні зв'язки, задля імітації дерева обшиті дошками. Цеглу стародавнього зразка виготовляли на місцевій цегельні. Наново були покладені сходи на хори у вежах. Хід у південній стіні зроблений за подобою північного, який частково зберігся.

Долівку поклали на рівні стародавнього порогу і вимощено місцевим кварцитом. Біля стін, що збереглися, покладені стародавні шиферні плити. Скобянку виконали, ґрунтуючись на старі малюнки й зразки.

 

Парк Островського в Коростені

Парк імені Островського - головна визначна пам'ятка міста Коростень. Кожного року у вересні в парку проходить вже досить відомий фестиваль дерунів. Він розташований у центрі міста, на гранітних берегах річки Уж. Основний благоустрій був проведений в останні роки. З'явився міст через річку, величезна статуя князя Мала та інші скульптури, багато прогулянкових доріжок, переважно завдяки небайдужим громадянам, які пожертвували кошти на відновлення парку.

На вершині гори стоїть пам'ятник князю Малу, який правив у X столітті. Встановлений на честь 1300-річчя Коростеня.

Тут же зведений макет дерев'яних укріплень стародавнього міста Іскоростень.

Під горою, на якій стоїть статуя Мала, розташований об'єкт Скеля. Це військовий музей колишнього секретного командного центру, побудованого в 1935-37 рр. Всередині скелі розташовано біля 30 кімнат.

 

Камінне село

"Кам'яне село"  - геологічний заказник державного значення (також поширений варіант назви "Камінне село").  Знаходиться поблизу села Рудня-Замисловицька Олевського району Житомирської області на території Замисловецького лісництва. Являє собою скупчення великих валунів на 15 гектарах лісу. Це одне з найбільш загадкових місць України. Також його називають "український стоунхендж".

Існують дві гіпотези виникнення урочища. Згідно з однією, валуни були принесені льодовиком близько 20 тис. років тому, за іншою - вони являють собою залишки підніжжя древніх повністю зниклих гір, оголені льодовиком від ґрунтових нашарувань.

 

Замок Радомисль

Історико-культурний комплекс «Замок Радомисль» — приватний музейний комплекс, створений в місті Радомишлі (Житомирська область) українським медиком і політиком Ольгою Богомолець. Містить у собі єдиний в Європі Музей української домашньої ікони, в основі якого — особиста колекція ікон, котру Ольга Богомолецьзбирала з 1995 року. В експозиціях і фондах комплексу представлені також колекції предметів сакрального мистецтва і церковного начиння, а також українських і європейських старожитностей. Комплекс об'єднує в собі готель, музей, ландшафтний парк, приміщення для урочистих церемоній та концертний зал.

 

Звягельська фортеця

Місто Новоград-Волинський на Житомирщині раніше мало назву Звягель. Ця місцина на березі річки Смолки вперше згадується в Іпатіївському літописі 1257 р. – його дощенту зруйнував Данило Галицький. За часів Великого князівства Литовського містом володіли князі Звягельські, з 1502 року – Костянтин Острозький, який і збудував тут замок. Фортеця до 1648 року була непорушною. Тепер від стін залишилось декілька фрагментів стін та фундамент. Загалом від старого міста не залишилось ні ринку, ні ратуші, ні костелу та князівського палацу. Самі залишки фортеці місцеві жителі називають просто «стіною». За часів незалежної України були проведені реставраційні роботи, надбудовано вежу та поставлено дзвін. Звягель був перейменований у Новоград-Волинський 1793 року, коли увійшов до складу Російської імперії. У 1871 році тут народилась поетеса Леся Українка (Лариса Косач-Квітка).

 

Бердичівський замок

Бердичів – древнє місто в Житомирській області, де містяться десятки архітектурних пам’яток. Одна з найвизначніших – Бердичівський замок, збудований наприкінці 16 століття Янушем Тишкевичем. У 1630 році будівля була передана ордену босих кармелітів (їм заборонялось носити шкіряне взуття). 1648 року замок був зруйнований військами козацького ватажка Максима Кривоноса. А вже 1745 року кармеліти відбудували його у бароковому стилі. За радянських часів тут містились різноманітні освітні заклади, а нині створено Бердичівский історико-культурний заповідник.

 

Маєток Ганських у Верхівні

Селище Верхівня розташоване в Ружинському р-ні Житомирської області. Відоме й цікаве своїм палацом. Палацом колишньої садиби польських аристократів графів Ганських. Садиба складається з палацу у стилі ампір площею 2077 кв. м., двох одноповерхових флігелів, родинної церкви, винного погребу, різних господарських споруд та парку.Один з флігелів – кухня, з'єднаний з палацом підземним переходом, яким слуги носили страви до їдалень панського будинку. Підземний хід також був прокладений до каплиці з родинною усипальницею Ганських.
Чудовий парк, що був розбитий за палацом, зливався з лісом. Поруч був ретельно підібраний сад, який доходив до широкого яру, до речі, штучного. Він був вручну викопаний кріпаками. Через яр було перекинуто аркоподібний місток, неподалік якого на схилі стояв так званий "мисливський павільйон". Багато років він слугував на помешкання сімейному лікарю Ганських Адольфу Кноте. В глибині парку розміщувалася оранжерея, перед якою росли чимало рідкісних дерев. На межі парку й лісу стояла фазарня (птахоферма). В лісі на волі жило кілька сотень козуль, ланей та вирощених для відстрілу вепрів.

 

 

 

 

 

Ученці 11Б класу

Овруцької ЗОШ І-ІІІ ст. №1

Куксової Тетяни